Мій класний керівник теж викладав українську мову та літературу, учив відрізняти добро і зло, вірити в казку і замислюватися над причинами людських вчинків. У цей день завжди згадую Анжеліку Володимирівну і Антоніну Володимирівну. Упевнена, що вчителі - це ті люди, чий внесок у наше життя важко переоцінити.
ВЧИТЕЛЬЦІ
Сяє вдалині вогник у вікні,
Мов ясна зоря, сходить над селом.
Бачиться мені, віриться мені:
Вчителька моя й досі за столом.
Зошити свої дітвора здала -
То вразливих душ повісті малі.
Двійка школяра, горе школяра
Зморшкою лягли на її чолі.
А з вікна пливе золотий пилок,
Сонячним струмком сяє в темноті.
Вчителько моя, скільки помилок
Виправили ви в кожному житті!..
Нам ростить міста й хліб на цілині,
Вам - навчать дітей і радіть за них:
Прийдуть восени, підуть навесні
По шляхах космічних, по шляхах земних.
(Людмила Мензул)
